Абрикоси: користь та шкода

• Хімічний склад абрикосів та їх користь для здоров'я людини
• Антиоксиданти, вітаміни та мінерали, що містяться в абрикосах
• Рекомендації щодо вживання абрикосів у їжу та їх кулінарне використання
• Вплив абрикосів на здоров'я серцево-судинної системи
• Вплив абрикосів на поліпшення травлення та очищення організму
• Калорійність абрикосів та їх значення у дієті
• Рекомендації щодо вживання абрикосів для людей з різними захворюваннями
• Негативні наслідки вживання абрикосів у великих кількостях
• Вирощування абрикосів у домашніх умовах та на дачі
• Історія походження абрикосів, їх поширення та культурне значення

Абрикоси – одні з найпопулярніших фруктів. Солодкі, соковиті, ароматні, з величезним спектром застосування в кулінарії, вони просто незамінні в нашому раціоні.

Корисні властивості абрикосу вражають не менше ніж смакові: ці плоди використовуються як допоміжний компонент при лікуванні низки захворювань, у традиційній та народній медицині, у косметології та лікувальному харчуванні.

Про це й йтиметься у статті: кому саме рекомендуються абрикоси, кому від них краще відмовитися і як застосовувати ці фрукти з максимальною користю.

Хімічний склад абрикосів та їх користь для здоров'я людини

Основну частку в м'якоті свіжих абрикосів становить вода і вуглеводи (100 г 86% і 11% відповідно), тому вони відмінно відновлюють втрати води в організмі і поновлюють енергію. Тим більше, що вуглеводи представлені різноманітними натуральними цукрами — глюкозою, фруктозою, сорбітом і сахарозою, що підвищує біодоступність цих речовин — організму не доводиться витрачати енергію, щоб «добувати» її з їжі.

Білків і жирів набагато менше (1,4% і 0,39% на кожні 100 г), але жири присутні у вигляді лінолевої та олеїнової кислоти — омега-6 та омега-9, які добре впливають на стан судин та здоров'я серця.

Також абрикос — джерело кількох важливих органічних кислот (яблучної, лимонної, винної), а також дубильних та фенольних сполук, які нормалізують проникність клітинних мембран, покращують клітинний та тканинний обмін речовин, пригнічують активність хвороботворних організмів, сприяють покращенню роботи ШКТ.

Антиоксиданти, вітаміни та мінерали, що містяться в абрикосах

До складу абрикосу входить велика кількість калію. Достатньо з'їсти всього 100 г цих плодів у свіжому вигляді, щоб покрити близько 12% добової потреби у цьому цінному мікроелементі.

Крім калію в абрикосах міститься кальцій, магній, фосфор, цинк, марганець, селен, а також вітаміни групи В (В1, В2, В4, В5, В6, В9), аскорбінова кислота (вітамін С), альфа- та бетакаротини ( попередники антиоксиданту ретинолу) та інші важливі речовини.

Те, які вітаміни в абрикосі та в якій кількості залежить від умов вирощування цієї культури. Південні сорти, а також вирощені з дотриманням усіх вимог агротехніки, не тільки смачніші та ароматніші, але й багатші на корисні речовини.

Рекомендації щодо вживання абрикосів у їжу та їх кулінарне використання

Користь абрикос безпосередньо залежить від способу їх вживання. Так, якщо ваша мета — отримати з цих фруктів максимум вітамінів, макро-і мікроелементів, їх краще їсти у свіжому вигляді, оскільки ці речовини швидко руйнуються або видозмінюються під впливом високих температур. Якщо ж ви хочете поліпшити роботу ШКТ — абрикоси корисні в будь-якому вигляді, так як клітковина і пектин, що входять до їх складу, зберігають свої властивості і в куразі, і в компотах або варенні або в інших стравах.

Важливо пам'ятати, що в сушених абрикосах, за рахунок їхнього зневоднення, підвищується концентрація всіх інших речовин. Тому 100 г кураги можна порівняти з 300-500 г свіжих плодів, залежно від їх сорту.

Вплив абрикосів на здоров'я серцево-судинної системи

Калій, будучи електролітом, відіграє ключову роль здоров'я у правильній роботі серця, і регулює клітинний обмін. При дефіциті цього елемента клітини просто не здатні «споживати» будь-які інші речовини — вітаміни, мінерали, гормони, білки та ін., і виводити в міжклітинну рідину відходи життєдіяльності.

Тому абрикоси широко використовуються у профілактиці та лікуванні захворювань серцево-судинної системи, нормалізуючі склад крові, усуваючи набряки, підтримуючи міокард у тонусі.

Також високу протиішемічну активність показало масло з кісточок абрикоса: воно допомагає знизити в крові кількість речовин, які «склеюють» тромбоцити та формують тромби.

Вплив абрикосів на поліпшення травлення та очищення організму

Пектин та клітковина, якими багатий абрикос – природні ентеросорбенти. Проходячи через травну систему, вони адсорбують токсичні сполуки, продукти розпаду та інші речовини, і виводять їх з організму природним шляхом. Ці властивості абрикоса зробили його корисним «супутником» медикаментозного лікування, яке нерідко має масу негативних наслідків на нирки та печінку. Поглинаючи та виводячи шкідливі сполуки, абрикос знижує навантаження на ці органи.

Також пектин та клітковина абрикоса – природні проносні, вони м'яко стимулюють моторику кишківника, допомагаючи попереджати запори та лікувати «лінивий кишківник».

Калорійність абрикосів та їх значення у дієті

Енергетична цінність абрикосів — 48 ккал на 100 г свіжих плодів. Цей показник може бути вищим або нижчим, залежно від сорту фруктів: більш солодкі та м'ясисті будуть калорійнішими, а кисліші, терпкі або просто соковиті — менш калорійними.

Але в такій же кількості сушених абрикосів міститься вже близько 250 ккал, що важливо враховувати при дієтичному харчуванні.

У раціонах, складених для зниження маси тіла, рекомендується використовувати желе з цих фруктів, компоти, муси, соки, смузі та ін., тому що в абрикосах високий вміст органічних кислот, які стимулюють апетит. Після термообробки або змішування з іншими компонентами (соками, солодкими ягодами, сиром тощо) цей ефект стає менш вираженим.

У всіх інших системах харчування — оздоровчих, спортивних, відновлювальних та ін. - слід керуватися показаннями та протипоказаннями до вживання абрикосів у їжу.

Рекомендації щодо вживання абрикосів для людей з різними захворюваннями

Абрикос, з його високим вмістом каротиноїдів, відноситься до групи продуктів-алергенів. Тому, якщо у вас діагностовано алергію на томати, червоні яблука, моркву та ін., цей фрукт слід споживати з обережністю. А якщо вам властива важка течія алергічних реакцій — і зовсім відмовитись.

Також обмежити свіжі абрикоси в раціоні слід людям з виразковою хворобою шлунка (абрикос стимулює виділення шлункового соку) та з цукровим діабетом (абрикос підвищує рівень цукру в крові).

У дитяче меню ці фрукти також слід вводити з обережністю, і в жодному разі не у якості перших прикормів.

Негативні наслідки вживання абрикосів у великих кількостях

Користь і шкода абрикос залежать як від складу цих фруктів, а й від з'їденої кількості.

При частому або регулярному перевищенні денної норми (в середньому для дорослої здорової людини, це 10-15 штук на день) можна зіткнутися з деякими побічними реакціями. Найпоширеніші — диспепсія (печія, тяжкість у шлунку, нудота) та діарея або нестійкий стул.

Якщо ж рекомендована кількість перевищується дуже сильно, і це відбувається день за днем протягом усього абрикосового сезону, можуть розвинутися навіть тимчасові порушення серцевого ритму — умовно-безпечні для здорової людини, але в поєднанні з літньою спекою і підвищеним потовиділенням, здатні набувати неприємного потенціалу.

Вирощування абрикосів у домашніх умовах та на дачі

Дізнавшись, чим корисна абрикоса, багато садівників намагаються виростити цю культуру на дачі та отримувати власний урожай.

У кліматичних умовах України це не становить проблем: у більшості регіонів абрикос почувається чудово, а якщо вибрати зимостійкі сорти, то дерево можна виростити і в областях, де зими досить холодні чи нестабільні.

Головне, пам'ятати, що абрикос – теплолюбна південна культура. Тому для посадки саджанця потрібно вибрати місце, яке протягом усього дня добре освітлюється сонцем та захищене від вітру та протягів. Найкраще підійде невелике підвищення на ділянці — природне чи створене штучно. Так коріння буде краще захищене від ґрунтових вод, які у абрикоса викликають швидке загнивання кореневої системи.

Щоб саджанець гармонійно розвивався, простежте, щоб дистанція до сусідніх дерев, господарських будівель, огорож та ін. була не менше п'яти метрів — затінення дуже небажане.

Яму для посадки треба підготувати за тиждень. Вона повинна бути приблизно вдвічі глибшою, ніж висота кореневої частини саджанця.

На дно покладіть дренаж шаром 15-20 см, зверху — 20-30 л перегною, 1 частину попелу та 2 частини суперфосфату. Зверху засипте яму листовим перегноєм, добре полийте і залиште для усадки.

При посадці не заглиблюйте кореневу шийку — вона повинна залишатися вище поверхні землі на 5-7 см.

Вік саджанця та сезон посадки також має значення. Оптимальний вибір для осінньої посадки — дворічні деревця, які вже зміцніли. Однорічні краще садити навесні, але й у цьому випадку їм потрібно забезпечити укриття на зиму. Трирічні та старші гірше адаптуються до нових умов, тому для них потрібно організувати притінення у найспекотніші години, надійний захист від вітру та інших негативних факторів.

По мірі зростання деревця не забувайте проводити санітарну обрізку та формування крони. Санітарне обрізування необхідне для усунення загущеності крони, що типово для абрикосів. Цю процедуру можна проводити протягом усього сезону вегетації, навіть у літній період. Формуюча обрізка потрібна, тому що за сприятливих умов дерево може виростати до 8 м і навіть вище, що стане проблемою при зборі врожаю.

Протягом усього сезону абрикосу достатньо 3-4 поливів, але рясних. Підживлення можна розпочати на третій рік після посадки саджанця. Навесні необхідні азотисті добрива (селітра, сечовина), а з початком появи зав'язей потрібно підгодувати дерево комплексними добривами, які включають до свого складу не тільки поживні речовини, а й мікро- та макроелементи.

Наприкінці літа або на початку осені після повного завершення плодоношення підгодовуйте абрикоси калійно-фосфорними сполуками, які забезпечують рослину ресурсами для зимівлі.

Історія походження абрикосів, їх поширення та культурне значення

Плід абрикоса був відомий людям вже 5 тис. років тому. Але про батьківщину цієї культури досі точаться суперечки. Серед найімовірніших регіонів згадуються Греція, Китай та Вірменія. Така «плутанина» обумовлена безліччю шляхів, якими абрикос завозили до Європи та Америки — з Азії, із Середземноморського узбережжя, і навіть із передгір'я Кавказу.

Не менше сум'яття вносить і згадка абрикосів у культурі різних країн. У Китаї плід, листя та інші частини дерева означають родючість та зв'язок із духовними наставниками, у Японії — розкіш і шляхетність, на Кавказі квітка цього дерева — символ невинності та чистоти.

Але звідки б не пішов абрикос у тому вигляді, в якому ми його знаємо сьогодні, він незмінний лідер усіх фруктових рейтингів. Йому не потрібна реклама і рекомендації: кожен, хто хоч одного разу спробував цей соковитий сонячний фрукт, назавжди стає його шанувальником!