Отруйні гриби схожі на гливи

Вирощування грибів на приватній ділянці стає все більш популярним заняттям. Одні початківці «грибоводи» купують вже готовий міцелій грибів, а інші намагаються розвести гриби за допомогою зібраних у лісі лисичок, опеньків та ін.

Одними з найбільш затребуваних представників цього царства залишаються гливи. Їхню популярність легко пояснити високою врожайністю, відмінними смаковими характеристиками та простотою у вирощуванні. Але якщо ви плануєте не купувати, а самостійно «добувати» міцелій — вам буде корисно знати, що існують хибні та отруйні гриби, схожі на гливи.

Товари з цієї статті

Неїстівні «двійники» гливи

Для початку, інформація, яка заспокоїть усіх грибників України: по-справжньому отруйні гриби, схожі на гливи, можуть нам зустрітися тільки в довіднику з мікології. Такі види ендемічні лише для Австралії та деяких регіонів Південної Америки. Але навіть за випадкової «іміграції» до Європи вони тут не приживуться — помірний клімат їм категорично не підходить.

А ось перелічені нижче види можуть легко обдурити недосвідчених українських грибників. Вони не містять у собі будь-яких токсичних речовин і умовно безпечні для здоров'я людини, але в кулінарії не вживаються. Ці гриби, схожі на гливи, відносяться до неїстівним через свій неприємний смак або жорстку волокнисту текстуру.

Глива помаранчева

Щоб розпізнати ці гриби, схожі на гливи, фото чи докладний опис не знадобиться: їх виділяє помаранчевий колір, який помітний навіть на тлі осіннього лісу. Гриби заселяють виключно листяні види, і в більшості випадків виявляються на стовбурах беріз, тополі, липи. А на старих гниючих пнях можна спостерігати цілі групи помаранчевих глив, які розташовуються так густо, що деревина практично непомітна.

Шапинка гриба нагадує за формою віяло до 8 см у поперечнику, а ніжка повністю або майже відсутня. Характерна риса цього виду — виразний динний аромат у молодих екземплярів, і неприємний запах, що нагадує гниючу капусту, у дорослих.

Гриб неїстівний, але нерідко використовується як «жива декорація» в ландшафтному дизайні через його яскравий колір і здатність щільно заселяти неестетичну мертву деревину.

Глива зелена

Найвідоміша особливість цього гриба — його пізнє дозрівання та плодоношення. Зелену глива можна виявити в будь-яких лісах, крім суто хвойних, навіть при заморозках або перших весняних відлигах, коли всі інші представники царства грибів знаходяться в періоді спокою.

Ще одна відмінна особливість — шапинка оливкового кольору, яка при вогкості стає слизьким і неприємним на дотик. Діаметр капелюшка може перевищувати 15 сантиметрів, а висота ніжки навіть у найбільшого гриба — не більше 3 см. Чим старший гриб, тим щільнішим він стає, і старі зелені гливи майже не відрізняються від сухого трутовика.

Цей вид росте переважно на пнях, мертвих стовбурах дерев і навіть на товстому шарі дрібних гілок, відмерлої кори і листя. Через це здається, що ці гриби, схожі на гливи, ростуть на землі.

Схизофіллум звичайний

У цього представника хибних глив характерні пластини — їх колір варіюється від буро-червоного до фіолетового. Шапинка невелика, до 5 см, краї хвилясті, з чітким дугоподібним контуром. Її поверхня світло-сіра, неоднорідна, вкрита дрібними лусочками.

Зустрічається виключно на листяних породах дерев, і кулінарної цінності не має, оскільки м'якоть гриба практично не має ні смаку, ні запаху, а текстура — ​​щільна, суха.

Пилолистник вовчий

Ці хибні гливи можуть обдурити лише тих, хто вийшов на «полювання» у середніх та північних широтах — у південних регіонах України ці гриби не знайти. Впізнати пилістник легко, перевернувши його вниз шапинкою: її краї різко зазубрені і підвернуті всередину, що нехарактерно для справжніх глив.

Пилолистник має дуже коротку ніжку, до 1 см, темну (від бурого до чорного кольору). Розміри капелюшка варіюються в межах 3-8 см, він асиметричний, і нагадує за формою нирку або язик, брудно-жовтого або бурого, майже червоного відтінку.

Запах типовий для грибів, але слабко виражений. Смак гіркий, ближче до їдкого.

Панелюс в'яжучий

За однією лише назвою гриба можна зрозуміти, яка у нього відмінна риса. Навіть якби він був отруйним, панельлюс не мав би шансів викликати в когось отруєння, оскільки навіть один шматочок цього «делікатесу» проковтнути неможливо. У м'якоті вкрай неприємний, гіркий і терпкий смак, а текстура, навіть після тривалої термообробки, залишається твердою та жорсткою.

Панелюс в'яжучий заселяє старі листяні дерева або пні, а особливо багато цих грибів у період опадів. Капелюшок невеликий, до 4 см, червоно-коричневого кольору, ближче до відтінків охри, формою нагадує мушлю. Зовнішня поверхня шапинки неоднорідна, шорстка на дотик.

Особливості неїстівних хибних глив

З одного боку, заспокоює той факт, що не потрібно уважно вивчати фото отруйних глив, щоб впізнати іх у лісі та не принести додому небезпечний урожай.

Але з іншого боку — витрачати час на збирання всіх поспіль грибів, схожих на гливи, щоб потім їх просто викинути, теж не найвдаліше рішення.

Тому просто запам'ятайте основні особливості «двійників», які краще залишити там, де вони ростуть:

●  Ніжок у хибних глив майже немає, і вони погано визначаються візуально.

●До пня або стовбура несправжня глива прикріплена не ніжкою, а шапинкою (принаймні, це виглядає саме так).

●Колір поверхні шапинки або пластин завжди більш яскравий і насичений, ніж у їстівних глив.

● Поверхня шапинки далека від глянсової і однорідної, як у їстівних глив — у хибних шкірочка або слизька, або в лусочках і шорстка.

● Запах завжди «неоднозначний» — навіть якщо він приємний, то нічим не нагадує грибний, але частіше — з відчутними відтінками гіркоти, або відсутній зовсім.

Сподіваємося, цей невеликий огляд по хибним гливам допоможе вам уникнути втрати часу при збиранні грибів і розчарування при спробі приготувати з несмачних «двійників» улюблену страву.