Первоцветы - моя любовь

Доброго дня! Я не так давно познайомилась з вашим прекрасним магазином, але ваше відношення до людей та рослин, мене дуже приємно вразило та здивувало. Особливо цей конкурс. Я люблю писати про те, що скрашує моє життя – і не тільки прозу, а й вірші. Тому і хочу розповісти про свою любов до квітів.

  Я щаслива жінка, бо живу серед прекрасного різноманіття моїх улюблених квіток. Вони радують мою душу і серце з ранньої весни до пізньої осені – від останнього струмочка розталого снігу весною до першого осіннього чи зимового снігопаду.

Тільки сонце пригріло ще сонну від зими землю, у моєму квітнику з’являються перші квіти-первоцвіти. Ці вісники весни, краси, радості сповіщають про весняне пробудження всієї природи. На чорній, мокрій, ще холодній землі розквітають дружні сімейки жовтих, фіолетових, білих крокусів та шафранів. Милують око блакитні проліски та білі підсніжники. Мене опановує радість від того, що своїми руками я збільшую свій куточок цього рослинного дива.

Адже після цвітіння, коли засохнуть листочки, я викопую їх. Промиваю та добре просушую їхні цибулинки і до кінця вересня зберігаю у відкритих картонних коробках в добре провітрюваному сараї при температурі не вище 25 градусів. Місце, де ростуть всі мої квіти-первоцвіти я перекопую двічі. Перший раз - коли викопала, внесла небагато компостної землі та трішки перегною, саджаю тут вирощену в горщечках махрову петунію, залишаючи міжряддя для майбутньої посадки первоцвітів. Літо в нашій місцевості дуже жарке. Бувають дні з температурою до 45 градусів і квітучі літники потребують частих вечірніх поливів. Цибулини, якщо їх залишити в землі, можуть загнити. Другий раз – в кінці вересня неглибока перекопка міжрядь і посадка всіх цибулинок первоцвітів. А петунія і далі цвіте до морозів!

Праця для створення краси мені приносить ще й творче натхнення – мої квіти я вишиваю на рушниках, роблю витинанки, пишу вірші про них. Бажаю і вам так любити квітуче життя створене власними руками! Ось і мій вірш.