Вибрати категорію
28 вересня 2021

Історія мого кохання

Ця Подія відбувалася нема за сінімі морями, а на березі Дніпра - Славути, не за тридев'ять земель, а в прекрасному городе Запорожье, де я маю честь жити Вже 40 років.
 
Частка підготувала для мене много пріємніх жіттєвіх міттєвостей. Моє имя - Людмила (мила людям), я зустріла свого Анатолія (світанок, Схід сонця), ВІН подарували мені своє прізвище радей (радість).
 
Історія нашого кохання лине в далекому 1979 рік. Закінчуючі педагогічне училище з відзнакою (червоний диплом), я много годині пріділяла навчанню. Щоб хоч трішки розвіятісь та відпочіті, прийнять запрошення подруги Тетяни и поїхала до неї на гостину в село. Це Було 7 травня, вихідний день перед Днем Перемоги. Молодь запросила нас на відпочинок до Мальовнича ставу. Весняне лагідне тепло, пахощі Духмяна трав, приємна музика з магнітофону, радість та жарти ... Чим НЕ відпочинок! Та ось з'явився ВІН - моє майбутнє кохання на все життя! Кремезних гарний парубок прініс зі своим другом Різні страви для Святкування свого 22 Дня народження. Наші погляди зустрілися, ми начали дихати в Унісон. Тут я Вперше відчула, что прийшов і мій час закохати. Це Відчуття заполонило мою душу и серце. Як минувши цею день Вже НЕ пам'ятаю, но его сяючі очі та гаряче тепло лагідніх рук залиша зі мною на все життя. До того, як ВІН предложили мені свои «руку та серце» Було лишь п'ять зустрічей, но наше кохання зростан з неймовірною силою. У тій годину нас не поєднувалі ні Інтимні зв'язки, ні непотрібні Обіцянки - только палиці щире кохання! Ми вірішілі одружітісь зовсім НЕ знаючи Нічого про себе и нашу Майбутнього частку.
 
Мої батьки подарували нам перед весільну подорож до Ленінграду (теперішнього Санкт-Петербургу), де среди мальовнічої краси Петергофу та теплих лірічніх білих ночей Почаїв проростаті «насіння любові на все життя». У серпні для нас відлуналі чарівні мелодії вальсу Мендельсона и наша молода родина пустила своє коріння на благодатній запорізькій землі. Відтоді ми всегда дбало про ті, щоб в нашому домі живий «вогонь любові та сімейного щастя». Мріялі, Коха Одне одного и від цієї любові у нас народ діти. Дитяча мрія мого Чоловіка - щасливо жити на березі ріки зараз здійснілася. ВІН виконан обов'язок справжнього Чоловіка - посадивши дерево (та не ОДНЕ - цілий сад), вирости сина та доньку, сам збудував наш дім. А я всегда булу поруч з ним. Все ділілі навпіл: радість, скрутні хвилини нашого життя.
 
Знаючи про моє Захоплення живими квітами, мій коханий все наше СПІЛЬНЕ життя дарує мені кущі, цібулінкі, вазони живих квітів. Сам перекопує землю, вносити добрива, при необхідності - знищує шкідніків, а я турботливих доглядали за своим квітніком. Було в нашому коханні и диво-дивне! ВІН подарували мені 50 кущів троянд «Софії Лорен» та «Норіті». Коли з следующего року це червоне поле Тричі за літо цвіло, моїй радості, а сусідському здівуванню НЕ Було між. Вік троянди НЕ довгий. Альо ЦІ кущі жили з нами 18 років. Тільки лютий мороз до 29 градусів однієї Із зим вкоротів Їм віку. Альо наша присадибна ділянка всегда прикрашена цвітінням різноманітніх квітів від ранньої весни до пізньої осені. Наші діти виросла в красі моїх квітів, їли фрукти та овочі, вірощені батьком. Смороду добро знають, що таке «красиве» та «корисне». Як у справжніх українців, на нашому березі зростанні велика верба та калина, міє у воде свои віті «плакуча іва», цвітуть мальви та чорнобривці. В цьом куточку затишку відпочиває вся наша щаслива родина.
 
Тридцять восьма річниця нашого весілля сплінула в серпні цього року. Ее в Народі назівають «ртутного весіллям». Саме ця річниця доводити, что така Кількість прожитих сумісних років двома любляча Серце розчіняє їх Одне в одному и смороду стають Єдиним цілим. Вже виросло наші діти, создали свои сім'ї. Підростають наші любі онуки. Нам вистача любові и для них. Нехай и смороду пізнають таке просте «земне кохання на все життя», Пожалуйста живе между нами!
Повірте в свою найзаповітнішу мрію и вона рано чи Пізно обов'язково здійсніться. Додасть завершеності вашим почуттям, принесе удовольствие от отріманої перемоги. Кохайте та будьте Кохану на все життя! Здоров'я вам та щастя!

 

 lovstory15-min.jpg

 
 «Моя сповідь» радей Людмила
 
 Вже осінь на скроні мої опустилася
 І тихо та ніжно питає:
 «Скажи мені, жінко, чого ти навчилася
 І чим твоє серце палає? »
 
 Найкраща життя половина прожите
 І відповідь дати для себе пора.
 Життєва стежина тернами повіту,
 Моєю любов'ю та Сяйвом добра.
 
 Свій перший в жітті я рушник вишиваю
 Про долю жіночу свою.
 Душею я в нім до людей промовляв
 І відповідь зараз даю.
 
 Я вчились, любила, дітей народила -
 Чи не марно прожив життя!
 А скільки дерев та квіток насадила,
 Щоб скрасіті наше буття !!!
 
 Синочок хай рід наш продовжіть щасливо,
 А донечка - добрі діла!
 Я юність Згадаю, коли так красиво
 Калиною ніжно цвіла.
 
 Удвох з чоловіком ми дім збудувалі
 На березі славної ріки.
 Де тихо, спокійно та ніжно минали
 Щаслівії наші роки.
 
 Ще серце палає и кров моя грає -
 До творчості є в мене хист,
 Альо за горою Вже сонце сідає
 І з дерева падає лист.
 
 Червоні добірні кетягі калини
 Дозрілі цієї пори.
 І дерево роду моєї родини
 Людям приносити даруй!
 
Ключові слова: Переможці конкурсів
Чесні думки наших клієнтів Оцінити статтю
Наскількі публікація корисна?
Натисніть на зірку, щоб оцінити!
Кількість оцінок 0
    Поки немає відгуків. Будьте першим, хто залишить відгук