Як обрати плитку для садових доріжок

Зробити на дачі доріжки із плиток — мудре рішення. Це дозволяє не тільки організувати акуратні стежки та позбутися бруду на взутті, а й створити цікаві ландшафтні композиції. Уздовж доріжок можна посадити вічнозелений бордюр із самшиту і встановити вінтажні ліхтарі. Можна висадити різні цибулини квітів і насолоджуватися їх строкатою різноманітністю. Словом, можливостей дуже багато. Але щоб такі «тротуари» служили вам вірою та правдою, важливо як вибрати плитку для садових доріжок, так і правильно укласти її.

Особливості вибору плитки

Вибір плитки для доріжок залежить від функцій стежки і від того, в яких умовах вона буде експлуатуватися. З огляду на це всі види покриттів для стежок або майданчиків можна розділити на такі:

● Вібролита. Така плитка може мати різну форму та колір, і виробляється методом заливання бетону у форми та наступною вібрацією для ущільнення. Товщина вібролитої плитки не перевищує 60 мм, а її характеристики міцності дозволяють використовувати її переважно для пішохідних покриттів.

●Вібропресована. Така плитка для садових доріжок виробляється методом пресування на спеціальному устаткуванні і зовні схожа на натуральну бруківку. Вона більш зносостійка, ніж вібролита, тому може застосовуватися для майданчиків та покриттів, на яких передбачається проїзд чи паркування легкових автомобілів.

●Гранітна плитка. Це натуральний камінь, оброблений до одержання заданих розмірів. Найбільш міцний матеріал, який підходить для будь-якого типу покриття — від садових доріжок з мінімальним навантаженням до дорожнього покриття або паркувальних стоянок вантажного транспорту. У доріжки з гранітної бруківки практично немає обмежень щодо застосування — вона морозо-і зносостійка, витримує високий рівень вологості та ін.

●  Бетонна. Це плитка або бруківка, яка виготовляється з цементно-піщаної суміші з додаванням армованої основи (відрізків дроту або арматури, армувальної решітки, тощо). Доріжка на дачі з тротуарної плитки такого типу не відрізняється особливою довговічністю, тому що бетон порівняно швидко розтріскується та руйнується при перепадах температур, високій вологості, механічних навантаженнях.

●  Полімерпіщана. Виготовляється за тим самим методом, що і бетонна, але роль клею грає не цемент, а спеціальні полімери. Застосовується для викладення доріжок та майданчиків у затінених ділянках, оскільки сильно розширюється при нагріванні (зокрема, перебуваючи на сонці).

●Поліпропіленова. Відмінна риса такої плитки — можливість міняти її місцезнаходження. Вона випускається у вигляді модулів, які легко переносяться з місця на місце. Крім того, у поліпропілену нековзна поверхня, а сам матеріал стійкий до атмосферного впливу та перепадів температур.

●    Гумова. Вона виготовляється з крихти каучука і має високий рівень еластичності. Це одна з найдорожчих плиток, але вона незамінна при благоустрої дитячих, ігрових і спортивних майданчиків.

Незалежно від того, яку вибрати тротуарну плитку і як доріжка чи майданчик використовуватиметься, важливо правильно провести укладання. Від цього залежить якість самого покриття та довговічність плитки.

Як правильно укласти плитку

Спочатку сплануйте ширину доріжки так, щоб мінімізувати відходи плитки. Для цього приміряйте бруківку або модулі: скільки їх поміщається впоперек стежки і зробіть розбивку доріжки по ширині.

Намітивши ділянку, на якій планується укладання плитки, відміряйте лазерним рівнем або маячками точний рівень горизонту. Як мінімум, з одного краю майбутньої стежки зробіть ще одну мітку, яка на 1-2 см нижче за висоту по центру доріжки. Таке зниження рівня забезпечить безперешкодний відтік води.

Видаліть із наміченого майданчика 20-30 см грунту, добре розрівняйте дно траншеї і втрамбуйте його.

З боків викопаної траншеї покладіть бордюри. Замість них можна зробити щільні земляні борти, але бажані все ж таки бордюри: вони міцно фіксуватимуть плитку на місці, не піддаючись розмиванню дощами.

Для пішохідних стежок укладіть і втрамбуйте на дні траншеї 10-15 см піску, а для паркувальних та під'їзних доріжок — 5-10 см щебеню, і на нього 5-7 см піску.

Після цього підготуйте піщано-цементну подушку з розрахунку 1 частина цементу та 5 частин піску. Засипте сумішшю траншею, вирівняйте подушку правилом або дошкою, і починайте викладати на неї плитку. Проводьте мощення у напрямку від себе, щоб переміщатися по вже встановленим плиткам.

Також не забувайте у кожному наступному ряду перевіряти рівень укладання за допомогою шнура.

Закінчивши укладання, полийте (слабким струменем!) доріжку і дайте їй 12-20 годин на висихання. Після цього засипте цементно-піщаною сумішшю шви, ущільнюючі їх за допомогою щітки або мітли, і знову пролийте водою.

Якщо після висихання на якихось ділянках спостерігаються порожнечі — повторіть процедуру.

Доріжка готова до експлуатації після повного висихання ретельно заповнених швів.

Переваги та недоліки плитки на дачі

Стежки або майданчики, викладені з плитки, надають ділянці доглянутого вигляду, зонують простір, роблять переміщення по дачі комфортними і позбавляють бруду на взутті навіть при стійкій негоді. Крім того, їх набагато простіше чистити від снігу або опалого листя, ніж ґрунтові стежки. А якщо говорити про недоліки, у доріжки на дачі з бруківки він лише один: необхідність фінансово вкластися в покупку плитки та супутніх матеріалів. Всі інші мінуси — це результат неправильного вибору плитки або її неправильного укладання:

●пориста плитка (бетонна, вібролита) у місцях з підвищеною вологістю швидко покривається нальотом та мохом;

●  у неякісно заповнених швах між окремими плитками можуть проростати бур'яни;

● плитка, не призначена для суттєвих навантажень, швидко руйнується, якщо її використовувати для організації паркувань або під'їзних доріжок.

Ці та інші недоліки легко звести до нуля при відповідальному підході до того, яку тротуарну плитку вибрати для дачі з урахуванням її використання та наскільки якісно вона укладена.

За виконання цих двох умов нові доріжки продемонструють лише свої переваги!

Пізні сорти груші

Ранні сорти малини

агрус

Полуниця

Смородина

Столовий

Ремонтантні сорти малини

Ремонтантні сорти полуниці і суниці

Кали

гладіолуси

Фрезії

Глоксинії

Люпин